Технологія розвитку критичного мислення

Posted by admin on 30.08.2015 in Архів новин |

Технологія розвитку критичного мислення  —  педагогічна система, яка спрямована на формування у школярів аналітичного мислення.

Ця технологія має унікальний набір прийомів і технік, які до­зволяють на уроці створювати ситуацію мислення. Матеріалом для такої ситуації можуть служи­ти навчальні тексти, параграфи підручників, уривки наукових статей, художні твори, відео-фільми.

Мета технології — навчити такого сприйняття навчального матеріалу, в процесі якого інфор­мацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне су­дження.

Технологія включає при­йоми, за допомогою яких мож­на інтенсифікувати процес читан­ня наукових текстів, прослуховувати лекції тощо. Відомо, що в процесі тривалого слухання або читання увага розсіюється, втра­чається інтерес і, як результат, знижується рівень розуміння.

Технологія надає значну увагу формуванню здібностей виклада­ти свої думки на письмі. Прийо­ми, пов’язані з вирішенням цієї проблеми, дають змогу організо­вувати, оформляти та ініціювати процес мислення учня, а отримані результати можуть служити мате­ріалом для діагностування вчителем цього процесу.

Для такого підходу надзвичай­но важливим є застосування форм групової роботи, що сприяє фор­муванню здібностей мислення. В процесі такої роботи учні форму­ють свої думки, зрозуміло вислов­люють їх. У ході обговорення ідеї в групі учень змушений перекон­ливо аргументувати свою думку. Школярі навчаються слухати інших, ділитися судженнями, вихо­вують уміння втримуватися від по­квапливих думок або бажання не­гайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи ко­лективно, вони отримують колек­тивну мудрість, різноманітність висловлювань та поширюють коло застосування особистих ідей. Відкриті діалоги на уроці вихову­ють в учнів віру в свої сили, вміння відстояти свою думку шляхом ди­скусій, порівнянь, узагальнень; удосконалюють мовлення, дають більш глибокі знання.

У процесі роботи за тех­нологією учень опановує прийоми роботи з інформацією та активного використання їх у самостійній ро­боті.

 

Етапи уроку з використанням техно­логії критичного мислення

Перший етапактуалізація пізнавальних процесів — “виклик”.

На цьому етапі вчитель вирішує три завдання:

 – Пробудити, викли­кати зацікавлення, схвилюва­ти, спровокувати учнів думати, згадувати те, що вони знають.

Для цього він спирається на на­буті знання та досвід учнів, про­понує згадати, що їм відомо з даної теми, проаналізувати свої знання, спрямувати мислення у відповідне русло. Це дозволяє вчителю окреслити рівень та коло знань учнів, які згодом поповнять­ся новими; відкоригувати помил­ки мислення.

– Актуалі­зувати мислення учнів, пам’ятаючи, що навчання —це активна діяльність.

Активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє мислення у своїх словах через письмо або мовлення. Використовуючи різноманітні методи, форми та прийоми, вчи­тель активізує участь учнів у на­вчальному процесі, провокуючи їх до цілеспрямованого мислення, демонстрування вже набутих знань, висловлювання особистих думок, вибору форм навчання, мотивації інтересу до даної теми, критичного сприйняття нової інформації, усвідомлення здат­ності до саморозвитку та самоактуалізації.

– Визначає мету та завдан­ня навчання, формує інтерес учнів і розуміння мети вивчення даної теми (питання, проблеми), розви­ває внутрішню мотивацію до цілеспрямованого навчання; підтримує пізнавальну активність учнів.

Другий етап — засвоєння змісту.

Головними завданнями цього етапу є: 

  • підтримка зацікавленості, викликаної на першому етапі;
  • стимулювання старання учнів;
  • відстеження засвоєння но­вих знань.

На даному етапі відбу­вається безпосереднє ознайом­лення учня з новою інформацією шляхом:

  • читання тексту;
  • перегляду фільму;
  • прослуховування лекції;
  • виконання експерименту тощо.

Активність учнів проявляється в тому, що вони:

  • ставлять запитання;
  • роблять помітки в уривках тексту, які викликають сумнів, нерозуміння тощо.

Коли учень керує своїм розу­мінням, він:

  • включається в процес уве­дення нової інформації в схему знань, які вже має;
  • мимоволі зіставляє нове з тим, що йому вже відомо;
  • щоб досягти розуміння, бу­дує «мости» між новим і вже відо­мим.

Учитель стимулює діяльність учнів, заохочує такі методи як аналіз, синтез і порівняння.

Третій етап — осмислення (рефлексія).

 На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання: 

  • Спонукання учнів висловлю­вати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запа­м’ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті.
  • Сприяння обміну ідеями між учнями, в результаті чого збага­чується словниковий запас та ак­тивізуються здібності до самови­яву.

 

На цьому етапі уроку відбувається:

  • осмислення учнями нового матеріалу;
  • адаптація нових понять в осо­бистій системі знань учня, тобто зміна вже існуючого уявлення;
  • реструктуризація сформова­них зв’язків, що формує місце для нової інформації;
  • засвоєння й закріплення знань.

Знання мають тривалий харак­тер, якщо учень переформулює ідею, інформацію, пояснення чого-небудь із використанням особис­того словника, що створює осо­бистий осмислений контекст вив­ченого. Використання в цей час різноманітних засобів інтегруван­ня нової інформації призводить до більш гнучких конструкцій, які можна ефективніше і цілеспрямо­ваніше застосовувати в майбут­ньому.

Методи розвитку критичного мислення

 Метод «знаю — хочу дізнатися — навчаюсь»

Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Важливість її в тому, що вона охоп­лює всі етапи уроку: Актуалізація – Усвідомлення – Рефлексія

Застосування: 

  1. Учитель повідомляє учням тему для вивчення.
  2. Учні розбиваються на пари і протягом 4—5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему.
  3. В цей час учитель креслить на дошці таблицю.
  4. Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу гра­фу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих ви­падках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.
  5. Учитель пропонує учням ра­зом шукати відповіді на запитан­ня другої графи.
  6. Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.
  7. Учні читають текст (підруч­ник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інфор­мацію. Це теж записують у тре­тю графу.
  8. Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знай­дено, педагог пропонує інші дже­рела. 
Що ми знаємо Що хочемо знати Що ми вивчили
     
     
     
     
     
     
     

 

Діаграма Венна

Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.

Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

Застосування: 

  1. Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.
  2. Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.
  3. Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольо­ром. На них пишуть аспекти збігу.
  4. Учні усно коментують усі ви­падки розбіжності в думках стосовно діаграми.

 Метод недостатньої інформації 

Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчаль­ного завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.

Дослідницький метод 

  1. Формулювання завдання.
  2. Активізація опорних знань.
  3. Висунення гіпотез.
  4. Визначення алгоритму, спо­собу вирішення завдань.
  5. Перевірка та оцінка резуль­татів.
  6. Висновок.

Проблемний метод

  1. Вибір чи визначення проб­леми.
  2. Напружене мислення (протиріччя між раніше отриманими знаннями та новими, невідомими).
  3. Висунення ідей.
  4. Розв’язування проблеми (вибір оптимального варіанту).

Метод несподіваної заборони

Для розв’язання навчального завдання слід заборонити викори­стовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допома­гає здолати інерційність мислен­ня. Наприклад, для вирішення гео­метричних задач забороняють ко­ристуватися трикутником.