День початку кримського спротиву

26 лютого 2014 року під стінами Верховної Ради Криму відбулися багатотисячні мітинги. Понад 14 тисяч кримчан виступили за єдину державу, за свою Батьківщину – за Україну. А в цей час, підступно, без оголошення, Російська Федерація вже розпочала вторгнення на територію Криму.

Розпочалася російська агресія, яка мала вигляд нової форми війни – «гібридної». «Зелені чоловічки», при підтримці місцевих колаборантів, розпочали окупацію півострову.

Від початку окупації російські пропагандисти переконували весь світ, що все відбувалося мирно та за «повною підтримкою кримчан». Проте факти засвідчують зворотне – Крим не прийняв окупантів, громадяни України встали на захист своєї землі, хоча сили й були нерівними.

---

Крим став прецедентом сучасної світової історії. У післявоєнній Європі це, напевно, єдиний випадок, коли в мирний час одна держава окупувала і анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим порушивши всі існуючі міжнародні та міжурядові угоди.

Попри факт окупації, єдиним законним статусом Кримського півострова в очах міжнародного співтовариства є статус Автономії Республіки Крим та м. Севастополь у складі України. Всупереч цьому Росія встановила свій контроль над територією, що призвело до систематичних масштабних порушень фундаментальних прав людини. Такі дії російської влади стали загрозою міжнародній безпеці.

Міжнародні документи, пов’язані з окупацією півострова.

Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – міжнародна угода, укладена 5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України.

Витяг з Меморандуму

1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України.
2. …підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою або її застосуванням проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.
3. …підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином забезпечити собі переваги будь-якого роду.

Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією – угода між Російською Федерацією і Україною, де закріплювався принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів, поваги територіальної цілісності та взаємного зобов’язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного, був підписаний 31 травня 1997 р., ратифікований 14 січня 1998 р., вступив в дію 1 квітня 1999 р.

Витяг з Договору

Стаття 2. Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і  співробітництва в Європі  поважають територіальну цілісність  одна  одної і підтверджують непорушність наявних між ними кордонів.

Резолюція Генеральної Асамблеї ОО́Н про підтримку територіальної цілісності України №68/262 була прийнята 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 — «проти», а 58 країн «утримались». Це засідання Генасамблеї ООН було скликане спеціально для розгляду питання збройної окупації Росією території України, а саме – Кримського півострова.

Авторами цього документу виступили Німеччина, Канада, Коста-Ріка, Литва, Польща та Україна. Згодом до співавторства долучилася ще велика кількість країн, серед яких Австралія, Австрія, Бельгія, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Франція, Грузія, Швеція, Туреччина, Великобританія, США, Ісландія, Італія, Японія, Норвегія та інші.

Територіальна цілісність України

Текст Резолюції:

Генеральна Асамблея,

знову підтверджуючи першочергове значення Статуту Організації Об’єднаних Націй у справі сприяння утвердженню верховенства права в відносинах між державами, посилаючись на передбачені у статті 2 Статуту зобов’язання всіх держав утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосуванням проти територіальної цілісності або політичної незалежності  будь-якої держави і вирішувати свої міжнародні суперечки мирними способами, 

також посилаючись на свою резолюцію 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, в якій вона схвалила Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, і знову підтверджуючи закріплені в ній принципи про те, що територія держави неповинна бути об’єктом зазіхання іншої держави в результаті погрози силою або її застосуванням і що будь-яка спроба, спрямована на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності держави або країни, або їхньої політичної незалежності, несумісна з цілями і принципами Статуту,

посилаючись далі на Заключний акт Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, підписаний у Гельсінкі 1 серпня 1975, Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року ( Будапештський меморандум ), Договір про дружбу , співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року і Алматинську декларацію від 21 грудня 1991 року,

підкреслюючи важливість підтримки в Україні всеохоплюючого політичного діалогу, який відображає розмаїття суспільних настроїв і забезпечує участь у ньому представників всіх частин України,

вітаючи безперервні зусилля Генерального секретаря і Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також інших міжнародних і регіональних організацій на підтримку деескалації ситуації, що стосується України,

відзначаючи, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 16 березня 2014 року, не був санкціонований Україною,

підтверджує свою прихильність до суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в межах її визнаних на міжнародному рівні кордонів,

закликає всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності України, в тому числі будь-яких спроб змінити кордони України за допомогою погроз силою, або інших, незаконних способів,

наполегливо закликає всі сторони негайно приступити до мирного врегулювання ситуації щодо України шляхом прямого політичного діалогу, виявляти стриманість, не вдаватися до односторонніх дій і войовничої риторики, які можуть підсилити напруженість, і повноцінно брати участь у міжнародних посередницьких зусиллях.

вітає зусилля Організації Об’єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших міжнародних і регіональних організацій щодо надання Україні допомоги в захисті прав всіх громадян України, зокрема прав осіб із числа меншин;

підкреслює, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь 16 березня 2014, як той, який не має законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополь;

закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь-які зміна статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на основі вищезгаданого референдуму і утримуватися від будь-яких дій або кроків, які можна було б розуміти як визнання будь-якого таким чином зміненого статусу.

Резолюція № 1988 (2014) ПАРЄ «Останні події в Україні: загрози для функціонування демократичних інститутів» від 9 квітня 2014 р. – Парламентська Асамблея Ради Європи підтверджує легітимність нового керівництва України, закликає здійснити судову і конституційну реформу, провести позачергові парламентські вибори і побороти корупцію. ПАРЄ також не визнає анексії Криму і закликає Росію вивести війська з Криму (включаючи Чорноморський флот) і відвести війська з кордонів України.

Витяг з Резолюції

14. Асамблея висловлює жаль, що демократичні зміни в Україні були затьмарені подіями в Криму. Асамблея рішуче засуджує дозвіл Ради Федерації Росії на застосування військової сили в Україні, російську військову агресію і подальшу анексію Криму, що є явним порушенням міжнародного права, в тому числі Статуту Організації Об’єднаних Націй, Хельсінкського акту ОБСЄ та Статуту і основних принципів Ради Європи.
15. На думку Асамблеї, жоден з аргументів, використаних Російською Федерацією, щоб виправдати власні дії, не ґрунтується на фактах і доказах. Не було ані встановлення ультраправими контролю над центральним урядом у Києві, ані безпосередньої загрози для прав російської етнічної меншини в країні, зокрема в Криму. Враховуючи, що ані сепаратизм, ані ідея входження до складу Російської Федерації не були поширені в політичному порядку денному АР Крим і не мали широкої підтримки серед місцевого населення до російської військової інтервенції, Асамблея вважає, що прагнення до відокремлення та інтеграції до складу Росії було спровоковано і підбурено владою Російської Федерації, під прикриттям військової інтервенції.
16. Так званий «референдум», який був організований в Криму 16 березня 2014 року, не відповідає Конституціям Криму і України. Крім того, повідомлення про явку на референдум та його результати неправдоподібні. Отже, як результати референдуму, так і незаконна анексія Криму Російською Федерацією, не мають юридичної сили і не визнаються Радою Європи. Асамблея підтверджує свою рішучу підтримку незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. У зв’язку з денонсацією Російською Федерацією угод, укладених з Україною в 1997 році, про розміщення Чорноморського флоту в Криму, Асамблея закликає Росію вивести свої війська з Криму негайно.

---

Хроніка спротиву окупації

З початку окупації мітинги та акції проходили щоденно в різних місцях Криму. Постійним містом акцій протесту став парк Шевченко в місті Сімферополь. Також проходили постійні пікети біля блокованих військових частин. Часто перед «зеленими чоловічками» та так званою «самообороною» ставали жінки та старики.

«Перша акція, яку ми організували, була нечисленною. Зібралося всього осіб 40, і то їх було дуже складно організувати. У нас серед самих учасників точилася дискусія, чи є це доцільним. Але дивлячись, що проходять тільки мітинги на підтримку приєднання Криму до Росії, ми вирішили почати свої акції. З кожним днем на мітингах проти окупації збиралося все більше людей, які долали страх і виходили на вулиці»  з розповіді А. Щекуна

26 лютого	Мітинг біля Верховної Ради Автономної республіки Крим – біля 15 тис. кримських татар та українських активістів та до 3 тисяч проросійських учасників. Протистояння – десятки поранених та двоє загиблих.
3 березня	Акція протесту жінок біля аеропорту Бальбек.
5 березня	У м. Сімферополі група молодих дівчат провела пікет на підтримку військовослужбовців Збройних сил України біля штабу військ берегової оборони Військово-морських сил України. На них напали проросійські активісти.
	У м. Бахчисарай пройшов пікет проти вторгнення російських військ до Криму.
6 березня	Протести проти окупації пройшли по всьому Криму.
7 березня	Антивоєнна акції біля пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Сімферополі.
8 березня	Мітинг проти війни та окупації, за мир і єдність України у Сімферополі, містяни, які протестували проти військової агресії Росії, зібралися в центрі міста – біля кінотеатру – і пройшли маршем до військової частини, розташованої на вулиці Карла Маркса.
	Загальнокримська акція «Жінки Криму за мир», в якій прийняли участь понад 15 тисяч кримчанок.
9 березня	Мітинг в окупованому Сімферополі, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка.
10 березня	Акції протесту кримських татар проти військової агресії Росії проходили на території всього Криму.
11 березня	Проукраїнський мітинг у м. Сімферополь.
13 березня	Учасниці акції, представниці руху «Жінки Криму за МИР», провели в Сімферополі мовчазну акцію на підтримку свободи слова. Дівчата заклеїли собі роти синьою стрічкою, а в руках тримали чисті плакати без єдиної літери.
14 березня	У різних частинах Криму вздовж основних доріг пройшли мирні акції у формі пікетів проти референдуму, призначеного на 16 березня.
18 березня	Погреб Решата Аметова. На похорон прийшли тисячі кримчан.

Після того, як відбувся «референдум» (16 березня 2014 р.) про статус Криму, масові акції проти російської агресії вже не проводилися, учасники руху проти окупації переважно зосередилися на допомозі українським військовим та їх сім’ям, вивезенні їх на материк. Але спротив не зупинився …

---

Методичні рекомендації для проведення виховних заходів у ЗНЗ до Дня початку кримського спротиву